Кто есть кто в отечественном иллюзионном жанре
 Все  А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 
 

ГОРОДНИЧИЙ Валерий Эдуардович (р. 1971)

ГОРОДНИЧИЙ Валерий Эдуардович (р. 1971)

Валерий Эдуардович Городничий (р. 4.09.1971) — профессиональный фокусник-манипулятор из Житомира (Украина), член МКФ, участник конкурсов иллюзионистов, организатор двух фестивалей фокусников в Житомире: «Волшебный парад» (1989) и «Чарівний каштан» (1997). Фокусами увлекается с детства. Имеет неполное высшее образование, обучался на филологическом факультете Житомирского педагогического института. С 2003 года постоянный участник юмористической программы Житомирского телевидения «Жарт-клуб „Побрехеньки“», где демонстрирует фокусы. Снялся в эпизодических ролях в нескольких художественных фильмах. Часто гастролирует с иллюзионной программой по Западной Украине.

Разведен, имеет дочь (р. 1995).


Роли в кино:
  1. 1989   Савраска :: эпизод, наперсточник на рынке;
  2. 2010   Вера, Надежда, Любовь :: четыре эпизодические роли в сценах-массовках.

Литература:
  1. Подкопытный Ф., Фокусник из Житомира Валерий Городничий выступал перед чукчами и добытчиками золота. Городском информационный портал города Житомира «Zhitomir.info», 1.02.2010 (на украинском языке);
  2. Интервью с В.Э. Городничим на новостном портале Житомира «Z-Объектив», 12.05.2010.

Фокусник из Житомира Валерий Городничий выступал перед чукчами и добытчиками золота

Статья Федора Подкопытного на новостном портале Житомира, 1.02.2010 (на украинском языке)

Валерій Городничий — артист оригінального жанру з Житомира, лауреат та дипломант багатьох фестивалів.

— Фокуси — рідкісне захоплення. Цікаво, звідки воно у Вас?

— Все почалося, коли тільки пішов в школу. Справа в тому, що ще з дитячих років я захоплювався спеціалізованими журналами «Юний технік» та «Наука і життя», які публікували матеріали про фокуси. І якраз звідти черпалася первинна інформація, при допомозі якої  занурювався в тему. А якось прочитав в журналі «Техніка молоді» про Московський клуб фокусників, який об’єднував всіх ілюзіоністів Радянського Союзу. Не довго думаючи, написав їм листа. Отримав відповідь, а з часом — запрошення на Всесоюзний з’їзд фокусників, де ще глибше зміг оволодіти тонкощами цієї делікатної справи. Після цього пішло-поїхало: почав розробляти власні номери, сам провів два фестивалі в Житомирі. На сьогоднішній день у моєму арсеналі 3,5 тисяч фокусів  тільки з картами.

—  Виходить, фокусами почали захоплюватися ще в шкільні роки. Певно, й демонстрували їх в школі. Цікаво, як вчителі реагували на учня, який на перервах витворяв чудеса з картами?

— В принципі нормально. Всі знали, що я не граю в карти, лише показую фокуси. Тому мої здібності почали застосовуватися навіть на вечорах відпочинку, тобто, у позаурочній роботі.

— А що таке Ваші фокуси у своїй суті, чи немає якогось шахрайства?

— Спритність рук, і нічого більше. Я не використовую спеціальних реквізитів, які дають ефект ілюзії. А руки мої? Руки як руки, хоча певну особливість мають, бо музикальні. Свого часу я грав на гітарі, що й відобразилося на пальцях. А упродовж багатьох років вони тільки підтримуються у формі завдяки постійній практиці фокусів, котрі стали доброю частиною мого життя.

— Чи граєте в карти на гроші?

— Борони Боже: ніколи не грав на гроші. Тому що добре пам’ятаю, якщо  людина грає в  карти на гроші, за це рано чи пізно б'ють канделябром по голові. А пропозицій «накосити» за одним заходом вистачало, особливо в буремні 1990-ті. Гарантували все, навіть охорону автоматників під час гри. Проте я завжди відмовлявся від спокуси.

— А чи можна з допомогою фокуса зняти з руки глядача, наприклад, годинник, чи просто витягти у нього гроші?

— Проблем ніяких. У цьому можете самі переконатись, поглянувши на вашу ліву руку, де перед нашою розмовою був годинник. Погляньте, є? Отож бо: спритність рук, і нікого шахрайства. Ось Ваш годинник, забирайте.

— Які  фокуси є гвіздком Вашої програми, і якими картами користуєтесь, чи звичайні вони?

— Особисто для мене всі фокуси однакові. Але глядачам чомусь подобається номер, коли на їх очах вся колода перетворюється в однотипні карти, а потім повертається до попереднього стану. А карти абсолютно звичайні, працюю навіть тими, що глядачі мають. Ще раз наголошую, що секрет весь у спритності рук.

— Як народжується фокус, і чи маєте кумирів?

— Знаєте, буває по різному. Іноді ідея народжується, коли просто іду по дорозі та помічаю те, за що можна зачепитись. А далі справа техніки: помічене кладеться в основу (загалом існує близько 30 ілюзіоністських ефектів, навколо яких створюються сотні тисяч фокусів), і народжується якийсь новий номер. А буває і таке, що уві сні народжується ідея.

Стосовно кумирів  — таких не маю. Хоч визнаю майстерність Коперлфілда, українського ілюзіоніста Олександра Морозова та багатьох інших. Хочу підкреслити, що вітчизняні фокусники нітрохи не гірші зарубіжних. Питання тільки у потужній рекламі, яку можуть дозволити собі зарубіжні колеги.

— Чи затребуване Ваше мистецтво у Житомирі, і чи маєте мрію?

— Мої виступи чомусь більшим успіхом користуються в Західній Україні. А житомиряни, скажімо, на різних вечоринках обходяться без фокусів, що пояснюється, думаю, відсутністю коштів на такі розваги. А щодо мрії? Не погано було б створити в Житомирі студію, де підростаюче покоління могло б оволодівати ілюзіоністським мистецтвом. Думаю, це і є моя мрія.

Федір  Підкопитний